Сказка Лялечка і Мацько читать текст онлайн, скачать бесплатно

Мобильная версия сайта
Активность посетителей формирует список самых интересных страничек. И позволяет людям сразу находить по настоящему интересные сказки. А потом уже и самостоятельно изучить каждую категорию. Каждый найдет для себя что-нибудь увлекательное!
Сказка Лялечка і Мацько

Читать сказки онлайн / Украинские народные сказки

Лялечка і МацькоПагутяк Галина
Розділ 1

з якого випливає, що краще мати велосипед, ніж авто, сховане на дні маминої валізи
Після короткої червневої зливи садок ніяк не міг заспокоїтись. Поміж яблунями вела стежка до хати, і на неї з тремтливих гілок скочувалися прохолодні дощові краплі. Десь утомлено цьвірінькнула пташка. Але тут із-за хмар визирнуло сонце, і від його променів яскраво засяяла пофарбована в помаранчевий колір стіна. Саме цієї миті, полохаючи качок, що примостились у калюжі, вулицею проїхало таксі. Зупинилося, ляснули дверцята. З машини вийшла молода жінка в білому костюмі. одній руці вона тримала валізку, а другою вела хлопчика років п’яти. Вони ступили на стежку й обоє зіщулилися від холодного дотику краплин, які струшувало листя.
Із хати вибігла старша жінка й радо кинулась їм назустріч:
— А я вже виглядаю! А я вже чекаю!
— Олежку, що треба сказати бабці?
— Добрий день!
Бабця притисла хлопчика до себе, аж йому стало трохи боляче. Він вдихнув бабчин запах, заплющив очі, ніби вивчаючи його, бо встиг уже забути. Він і подобався йому, і ні. Від мами пахло краще.
У хаті мама поставила валізку і втомлено впала на лавку:
— Боже, як тут тихо! Уявляєш, довелося платити таксисту і за зворотню дорогу! Якби не малий, я б нізащо не зв’язувалася з тими здирниками. Але для мене головне, щоб дитині було добре…
Вона простягнула руку, щоб погладити сина по чубчику, але той, сміючись, ухилився.
— Олежку, — сказала мама строго, — обіцяй мені слухатись бабці, а то прийде з лісу вовк і забере тебе.
Мама з бабцею розуміюче перезирнулись, насилу стримуючи усмішки. Хлопець пропустив їхні слова повз вуха. Не знайшовши у хаті нічого вартого уваги, він почав торсати замком валізки.
— Чого тобі? — невдоволено запитала мама. Вона саме визулася та з насолодою поставила ноги на прохолодну підлогу.
— Я хочу машинку!
— Почекаєш зі своєю машиною. Вона на самому споді.
— Ні, я її наверх поклав!
— Потім знайдемо, золотце. А зараз помиємо руки і будемо їсти, — розважливо мовила бабця.
— Я не хочу їсти!
— Буде, буде він їсти, — звертаючись до бабці, запевнила мама.
— Не буду.
— Отак ти мене слухаєш? Чекай, я завтра поїду! Захочеш ще мене побачити!
— Не захочу! — засміявся Олег.
Мама трохи розгубилась, і на чоло їй набігла зморшка. Навіть вміло використана косметика не могла приховати безпомічного і втомленого виразу, властивого жінкам, що самотужки виховують дітей.
Олег сів у рипуче крісло і почав розгойдуватись.
— Господи, ні хвилини не посидить спокійно! — зітхнула мама. — Я так набігалася. Поки випрасувала, поки поскладала. Ще на роботу їздила по гроші. А йому хоч би що!
— Нічого, відпочинеш на морі…
— Ох, не знаю! Буду за нього переживати…
— За це не бійся! Я з нього ока не спущу, — запевнила бабця.
Лице мами посвітліло.
— Там у сумці помідори, огірки…
— Нащо ти купувала? Тобі грошей треба…
За столом бабця почала обережну розмову, краєм ока наглядаючи за хлопчиком:
— І що з цього буде, донечко?
Мама похмуро відклала виделку:
— Звідки я знаю? Хіба тобі не все одно?
Хлопчик пив молоко з порцелянового горнятка, на якому була картинка з клоуном. Задзижчала муха. Він провів її очима до відчиненого вікна, за яким зеленів сад, а за садом теж мало щось бути: може, вулиця, або інший сад.
— Маю я право на особисте життя чи ні? Хочеш, щоб я до кінця життя мучилася сама?
Вимовивши ці слова, мама з острахом глянула на малого. Той, опустивши очі, пив малесенькими ковтками молоко, щоб вистачило надовше. Йому і хотілось, і не хотілось побігти надвір, на вулицю, де галасували якісь незнайомі діти.
Мама не пускала його самого надвір, і невідомо, чи дозволить це бабці. Слухаючи розмову, він вдавав, що дуже зайнятий, не віднімаючи горнятко від рота.
А потім прийшла сусідка і почала оглядати хлопця з усіх боків, навіщось спльовуючи.
— Не дитина, а лялечка! Тьху-тьху, щоб не вректи! Тільки стати й дивитися!
На те хлопчик відповів, як завше:
— Я не лялечка, а Олег.
Сусідка аж сплеснула руками від захвату. Та за хвилину і вона забула про нього.
У горнятку не залишилось ні краплі молока. Хлопчик зітхнув і поставив його на стіл. Попід хатою щось зашуміло — промчав порожній велосипед, а слідом за ним біг хлопець у самих шортах.

Добавить сказку в Facebook, Вконтакте, Одноклассники, Мой Мир, Твиттер или в Закладки
На сайте oSkazkax.Ru собрана большая коллекция сказок. Она интересна будет как детям так и их родителям. Здесь вы сможете найти подходящую тему, по авторам сказок или по народам, на языке которых написаны эти произведения. Также в скором будущем сказки можно будет смотреть и слушать прямо на нашем портале. Окунитесь в детство, вместе с героями, персонажами народных былин и сказаний. Часто когда детишки ложатся спать просят рассказать на ночь увлекательную историю, желательно новую. Здесь вы найдете их множество и каждый вечер сможете удивлять своего малыша. Чтение на ночь позволит ему лучше засыпать, повышать словарный запас, быть эрудированнее и добрее.