Сказка Котигорошко
Читать сказки онлайн / Украинские народные сказки
IV Ентузіазм патріота
Начальнику таємної державної поліції України
генерал-полковнику Б.Копитовичу від Патріота.
Ваша ексклюзивносте!
Яко патріот Держави, Нації і нашого Президента я не можу бути байдужим. Бо мені не все одно, що коїться у нашій славній Україні, особливо, коли одних, може й заслужено, я нічого не кажу, але щоби аж так! Тобто одних підносять до високих чинів-орденів, а інших, які готові служити вірою і невірою, я хотів сказати душею й тілом, недобачають. Ваша ексклюзивносте, тричі я мав честь подавати документи у Вашу службу і тричі же мені відмовляли. Чого? Чи я не патріот? Маю надію, що тепер, після моєї такої копіткої роботи із запобігання, хай теоретично, але можливої загрози безпеці Держави, прочитавши цей звіт щодо моєї добровільної ініціативи, Ви зміните думку про мою енергійну особу і дасте вказівку, аби прийняти мене в Поліцію (в мене є хист до зовнішнього спостереження).
Як лише прибув у Київ з Кавказького фронту цей офіцерик (я нічого не кажу, герой — то герой) Котигорошко, я про всяк випадок взяв його під спостереження. А що? Перед законом усі рівні. Спочатку, поки цей герой Котигорошко (далі: ГК) лежав у шпиталі, я нічого підозрілого не зафіксував, і вже було хотів знімати спостереження, коли раптом у коло осіб, що спілкувалися з ГК, потрапила журналістка з непевного телеканалу КГБ, очевидно, відома Вам, Ярина Савойська. Вже те, що вона закінчила цей розплідник єресі — Києво-Могилянську Академію, — мусило би насторожити чесного патріота України. Тому я подвоїв пильність.
У мене ще була надія, що, дотримуючись дарованої усім українцям Богом і Президентом рівности в правах, наш ГК поспілкується зі згаданою журналісткою Савойською (далі: ЖС), як з усіма решта, та й усе. Але згодом сталося те, що я розцінюю як тривожний сигнал. Чи як накажете, Ваша ексклюзивносте, розцінювати такий факт, коли герой, звитяжець і орденоносець — взірець для підростаючого покоління — водиться з без п'яти хвилин дисиденткою, журналісткою-критиканткою, до того ж могилянкою?!
Отож, виписавшись зі шпиталю, ГК почав бігати за ЖС (у сенсі залицятися до неї, як то парубок до дівчини, так, якби мало було теж гарних — а ЖС таки дуже гарна — дівчат у наших патріотичних жіночих організаціях).
Аж поки ГК не виїхав у Чернівці відвідувати родину, вони зустрічались кожного дня. І так тривало тиждень!
Доводжу до Вашого відома шість епізодів, які, на мою думку, свідчать про те, що ГК потрапив під деструктивний вплив ЖС і може згодом опинитися на загрозливому для державної безпеки шляху.
No1
У кав'ярні на Хрещатику ГК і ЖС пили каву і їли канапки з сиром. Коли ГК запропонував випити «чогось міцнішого», ЖС погодилась, він спитав, чого б вона бажала — горілки з перцем чи, може, спотикача. ЖС знущально розсміялась і повідомила, що вся прогресивна київська публіка вже давно не п'є ці загумінкові (так і сказала) напої, а забажала або кельтського віскі, або гельського коньяку. І що б Ви думали? Наш патріот пройнявся накинутою йому зневагою до наших національних напоїв і пив разом з ЖС віскі. Мало того, він з ентузіазмом розповідав їй, як ще курсантом Чернівецького військового інституту імени 300 Героїв-парашутистів полюбляв цей іноземний напій, нехтуючи, як уже було сказано, продукцією національного товаровиробника.
No2
Першого травня, коли вся Україна відзначає чергову річницю Великої Національної революції, наші голуб'ята ГК і ЖС гуляли собі Хрещатиком, яко ж і решта посполитих. Коли ГК натякнув, що було б непогано, якби він, випускник військового інституту імени 300 Героїв-парашутистів, «цієї знаменної днини» (треба віддати належне ГК, що він сказав саме так і без будь-якої іронії, але ніхто не дасть гарантії, що ГК збереже і надалі патріотичний пафос, коли буде водитися з цією ЖС) поклав «якісь сякі-такі квіти» (ось воно — вплив дисидентки) до підніжжя пам'ятника героям-парашутистам.
— Героям-путчистам, ти хочеш сказати, Вишнеславе?
— Що???
— А що, по-твоєму, Вишнеславе, вчинили ці триста командос сімнадцять років тому?
— Як що? Врятували Україну від остаточного економічного краху, політичного хаосу та моральної деградації, у що завела її кліка так званого президента Вовкослава!
— Але ж ти не можеш заперечити, що той самий Вовкослав став президентом внаслідок всенародних виборів?
— І народ може помилятися, Ярино, хто ж міг знати, що Вовкослав — прихований агент впливу Атлантиди. Якби не генерал Трипільський з трьома сотнями бійців, то Вовкослав ще за рік-два розвалив би Україну вщент. Адже він збирався надати державну незалежність Старій Европі!
— Але все-таки Трипільський вчинив військовий переворот, Вишнеславе, і треба речі називати своїми іменами.
Це я, Ваша ексклюзивносте, майже дослівно навів найнебезпечніший (поки що) фрагмент розмови ГК з ЖС. Тепер Ви помітили, до чого воно йде?
No3
Наші підопічні розмовляли про літературу. На той час ГК виявляв літературні смаки, властиві будь-якому достойному українському старшині, але я не знаю, що буде завтра. Адже ЖС давала йому читати (на одну ніч, як кажуть у їхніх колах) романи цього чорнописця Конона Любослава, філософські есеї знаменитого на весь цивілізований світ єретика Яра Микено-критського та поезії відомого циніка і святотатця Колоброда-Зарічного, якого навіть у Атлантиді перекладають і читають.
І наш ГК читав. Читав, читав!
No4
Славетний на всю державу український старшина в чині хорунжого одягався у цивільне! Що я мушу зазначити? Просто люди не цінують того, що мають, та якби я мав право носити військову уніформу і такі чоботи з високими халявами, та я би спав навіть у… Даруйте мені, пане генерале.
Одягнувся, значить, наш ГК у картату сорочку, у сині генуезькі штани (це вона його навчила), спортивні черевики, і пішли вони з ЖС на дискотеку.
Я не певен, Ваша ексклюзивносте, що кожен, хто відвідує ці нічні клуби з танцями і вживанням алкогольних напоїв та інших як дозволених, так і заборонених стимуляторів, неодмінно має стати на слизьку стежину державної зради, але досвід свідчить, що кожен, хто зрадив Батьківщину, починав з дискотеки. Бо яку тут закономірність можна простежити?! Спочатку він (вона, воно) ходить на дискотеку, а потім зраджує Батьківщину!
Як відомо, у тих нічних клубах, де вони танцюють, темно, і не все завжди можна роздивитися так, як цього вимагає професійне зовнішнє спостереження, тому я не можу стверджувати на всі сто відсотків, але є висока ймовірність того, що ГК і ЖС цілувались.
No5
Вони знову говорили про історію. ГК і ЖС каталися Дніпром на пароплаві, і ГК зізнався, що його улюблений історичний персонаж, якого він має за взірець воїна і мудрого державця, це — давньоукраїнський імператор Мечипан Завойовник.
І знову ця ЖС вчила ГК НЕ любити свою Вітчизну та її славну історію. Ось фрагмент їхньої розмови.
— Ось так колись цією рікою плив на бойових лодьях імператор Мечипан Завойовник зі своїми залізними полками завойовувати Царгород.
— Звичайно, Вишнеславе, Мечипан — великий полководець, він на той час був генієм військової думки, але за нинішніми уявленнями твій Мечипан — військовий злочинець.
— Та що ти таке говориш, Ярино, засновник Української імперії — злочинець?
— А хто, як не він, радше давньоукраїнські солдати за його наказом вирізали усе населення Царгорода?
— А що було робити, не брати Царгород? Якби українська армія не взяла це місто, то де гарантія, що через якийсь час його б не зруйнували рицарі-хрестоносці і теж би попалили там усе й вирізали, а через кілька століть чи не захопила би Царгород Туранія? Хіба греки змогли би відстояти свою столицю від цих агресорів? А так українська залога вберегла Царгород.
— Але тоді, у ті часи, навіщо імператор Мечипан вирізав усе грецьке і негрецьке населення Царгорода, Вишнеславе?
— Е, Ярино, я прощаю йому за терміном давности, ті греки все одно би померли, від старости чи від хвороб, а так ми маємо Царгород — другу столицю України.
— А якби було навпаки, якби тоді грецький імператор Василь Василій взяв Київ і вирізав у ньому усіх геть давньоукрів, що би на це сказав?
— Що? Що переможців не судять, Ярино.
Оце, Ваша ексклюзивносте, майже точно відтворена розмова наших голуб'ят у тій частині, звичайно, яка тим чи іншим чином має стосунок до державної безпеки. Бо чого, пане генерале, я остерігаюсь? Якщо кожен другий український офіцер заведе собі подібну Ярину і кожна з них навчить його, що Мечипан Великий — військовий злочинець, то яку ми будемо мати армію? Що залишиться від ВНУ?
No6
ГК знову був одягнутий у партикуляр і в такому вигляді разом з ЖС прогулювався Києвом. В університетському парку вони стали свідками акту вандалізму: кілька не зовсім тверезих студентів (не дивно було б, якби це чинили могилянці, але виходить, що університетці такі ж самі) причепилися до пам'ятника Президентови Трипільському 0.0. і виробляли з ним різні кумедні штуки. Хлопці вкладали у руку бронзовій статуї (а Ви ж знаєте, які щирі і красномовні у нашого Президента жести) пляшки з пивом та запалені цигарки, один одягнув пана Трипільського у дірявий капелюх, який цей лайдак купив за одна гривну і двадцять шагів у професійного жебрака, що має постійне робоче місце на розі вулиці Володимирської і бульвару Тараса Шевченка, одна з дівуль-студенток нафарбувала бронзовому панови Президентови губи фіолетовою помадою, а також ці хулігани проробляли з бронзовою статуєю нечемну процедуру, відому у босяцько-молодіжному середовищі під назвою «давати саєчку».
Наші підопічні ГК і ЖС не тільки не вжили якихось заходів (ну хоча 6 викликати офіцерів поліції) щодо припинення цієї наруги, а цілком спокійно за усім цим спостерігали і навіть сміялись, а ЖС ще й до того фотографувала пам'ятник у найгіршому його вигляді. Я не здивуюсь, якщо до Дня народження нашого Президента цей знимок з'явиться в паскудних опозиційних газетах.
Мені не дивно з ЖС — відомо, як ці кагебісти люблять нашого Президента, але — ГК! У мене, Ваша ексклюзивносте, просто бракує слів.
Сподіваюся, що своєю скромною роботою позаштатного (поки що? Бо я все-таки маю надію стати врешті-решт одним із шеренгових бійців невидимого фронту під Вашою залізною рукою) спостерігача я приніс хай невелику, але посутню користь священній справі захисту безпеки нашої рідної Держави.
З повагою і надією Патріот
(дані і координати в конверті).
Начальнику таємної державної поліції України
генерал-полковнику Б.Копитовичу від Патріота.
Ваша ексклюзивносте!
Яко патріот Держави, Нації і нашого Президента я не можу бути байдужим. Бо мені не все одно, що коїться у нашій славній Україні, особливо, коли одних, може й заслужено, я нічого не кажу, але щоби аж так! Тобто одних підносять до високих чинів-орденів, а інших, які готові служити вірою і невірою, я хотів сказати душею й тілом, недобачають. Ваша ексклюзивносте, тричі я мав честь подавати документи у Вашу службу і тричі же мені відмовляли. Чого? Чи я не патріот? Маю надію, що тепер, після моєї такої копіткої роботи із запобігання, хай теоретично, але можливої загрози безпеці Держави, прочитавши цей звіт щодо моєї добровільної ініціативи, Ви зміните думку про мою енергійну особу і дасте вказівку, аби прийняти мене в Поліцію (в мене є хист до зовнішнього спостереження).
Як лише прибув у Київ з Кавказького фронту цей офіцерик (я нічого не кажу, герой — то герой) Котигорошко, я про всяк випадок взяв його під спостереження. А що? Перед законом усі рівні. Спочатку, поки цей герой Котигорошко (далі: ГК) лежав у шпиталі, я нічого підозрілого не зафіксував, і вже було хотів знімати спостереження, коли раптом у коло осіб, що спілкувалися з ГК, потрапила журналістка з непевного телеканалу КГБ, очевидно, відома Вам, Ярина Савойська. Вже те, що вона закінчила цей розплідник єресі — Києво-Могилянську Академію, — мусило би насторожити чесного патріота України. Тому я подвоїв пильність.
У мене ще була надія, що, дотримуючись дарованої усім українцям Богом і Президентом рівности в правах, наш ГК поспілкується зі згаданою журналісткою Савойською (далі: ЖС), як з усіма решта, та й усе. Але згодом сталося те, що я розцінюю як тривожний сигнал. Чи як накажете, Ваша ексклюзивносте, розцінювати такий факт, коли герой, звитяжець і орденоносець — взірець для підростаючого покоління — водиться з без п'яти хвилин дисиденткою, журналісткою-критиканткою, до того ж могилянкою?!
Отож, виписавшись зі шпиталю, ГК почав бігати за ЖС (у сенсі залицятися до неї, як то парубок до дівчини, так, якби мало було теж гарних — а ЖС таки дуже гарна — дівчат у наших патріотичних жіночих організаціях).
Аж поки ГК не виїхав у Чернівці відвідувати родину, вони зустрічались кожного дня. І так тривало тиждень!
Доводжу до Вашого відома шість епізодів, які, на мою думку, свідчать про те, що ГК потрапив під деструктивний вплив ЖС і може згодом опинитися на загрозливому для державної безпеки шляху.
No1
У кав'ярні на Хрещатику ГК і ЖС пили каву і їли канапки з сиром. Коли ГК запропонував випити «чогось міцнішого», ЖС погодилась, він спитав, чого б вона бажала — горілки з перцем чи, може, спотикача. ЖС знущально розсміялась і повідомила, що вся прогресивна київська публіка вже давно не п'є ці загумінкові (так і сказала) напої, а забажала або кельтського віскі, або гельського коньяку. І що б Ви думали? Наш патріот пройнявся накинутою йому зневагою до наших національних напоїв і пив разом з ЖС віскі. Мало того, він з ентузіазмом розповідав їй, як ще курсантом Чернівецького військового інституту імени 300 Героїв-парашутистів полюбляв цей іноземний напій, нехтуючи, як уже було сказано, продукцією національного товаровиробника.
No2
Першого травня, коли вся Україна відзначає чергову річницю Великої Національної революції, наші голуб'ята ГК і ЖС гуляли собі Хрещатиком, яко ж і решта посполитих. Коли ГК натякнув, що було б непогано, якби він, випускник військового інституту імени 300 Героїв-парашутистів, «цієї знаменної днини» (треба віддати належне ГК, що він сказав саме так і без будь-якої іронії, але ніхто не дасть гарантії, що ГК збереже і надалі патріотичний пафос, коли буде водитися з цією ЖС) поклав «якісь сякі-такі квіти» (ось воно — вплив дисидентки) до підніжжя пам'ятника героям-парашутистам.
— Героям-путчистам, ти хочеш сказати, Вишнеславе?
— Що???
— А що, по-твоєму, Вишнеславе, вчинили ці триста командос сімнадцять років тому?
— Як що? Врятували Україну від остаточного економічного краху, політичного хаосу та моральної деградації, у що завела її кліка так званого президента Вовкослава!
— Але ж ти не можеш заперечити, що той самий Вовкослав став президентом внаслідок всенародних виборів?
— І народ може помилятися, Ярино, хто ж міг знати, що Вовкослав — прихований агент впливу Атлантиди. Якби не генерал Трипільський з трьома сотнями бійців, то Вовкослав ще за рік-два розвалив би Україну вщент. Адже він збирався надати державну незалежність Старій Европі!
— Але все-таки Трипільський вчинив військовий переворот, Вишнеславе, і треба речі називати своїми іменами.
Це я, Ваша ексклюзивносте, майже дослівно навів найнебезпечніший (поки що) фрагмент розмови ГК з ЖС. Тепер Ви помітили, до чого воно йде?
No3
Наші підопічні розмовляли про літературу. На той час ГК виявляв літературні смаки, властиві будь-якому достойному українському старшині, але я не знаю, що буде завтра. Адже ЖС давала йому читати (на одну ніч, як кажуть у їхніх колах) романи цього чорнописця Конона Любослава, філософські есеї знаменитого на весь цивілізований світ єретика Яра Микено-критського та поезії відомого циніка і святотатця Колоброда-Зарічного, якого навіть у Атлантиді перекладають і читають.
І наш ГК читав. Читав, читав!
No4
Славетний на всю державу український старшина в чині хорунжого одягався у цивільне! Що я мушу зазначити? Просто люди не цінують того, що мають, та якби я мав право носити військову уніформу і такі чоботи з високими халявами, та я би спав навіть у… Даруйте мені, пане генерале.
Одягнувся, значить, наш ГК у картату сорочку, у сині генуезькі штани (це вона його навчила), спортивні черевики, і пішли вони з ЖС на дискотеку.
Я не певен, Ваша ексклюзивносте, що кожен, хто відвідує ці нічні клуби з танцями і вживанням алкогольних напоїв та інших як дозволених, так і заборонених стимуляторів, неодмінно має стати на слизьку стежину державної зради, але досвід свідчить, що кожен, хто зрадив Батьківщину, починав з дискотеки. Бо яку тут закономірність можна простежити?! Спочатку він (вона, воно) ходить на дискотеку, а потім зраджує Батьківщину!
Як відомо, у тих нічних клубах, де вони танцюють, темно, і не все завжди можна роздивитися так, як цього вимагає професійне зовнішнє спостереження, тому я не можу стверджувати на всі сто відсотків, але є висока ймовірність того, що ГК і ЖС цілувались.
No5
Вони знову говорили про історію. ГК і ЖС каталися Дніпром на пароплаві, і ГК зізнався, що його улюблений історичний персонаж, якого він має за взірець воїна і мудрого державця, це — давньоукраїнський імператор Мечипан Завойовник.
І знову ця ЖС вчила ГК НЕ любити свою Вітчизну та її славну історію. Ось фрагмент їхньої розмови.
— Ось так колись цією рікою плив на бойових лодьях імператор Мечипан Завойовник зі своїми залізними полками завойовувати Царгород.
— Звичайно, Вишнеславе, Мечипан — великий полководець, він на той час був генієм військової думки, але за нинішніми уявленнями твій Мечипан — військовий злочинець.
— Та що ти таке говориш, Ярино, засновник Української імперії — злочинець?
— А хто, як не він, радше давньоукраїнські солдати за його наказом вирізали усе населення Царгорода?
— А що було робити, не брати Царгород? Якби українська армія не взяла це місто, то де гарантія, що через якийсь час його б не зруйнували рицарі-хрестоносці і теж би попалили там усе й вирізали, а через кілька століть чи не захопила би Царгород Туранія? Хіба греки змогли би відстояти свою столицю від цих агресорів? А так українська залога вберегла Царгород.
— Але тоді, у ті часи, навіщо імператор Мечипан вирізав усе грецьке і негрецьке населення Царгорода, Вишнеславе?
— Е, Ярино, я прощаю йому за терміном давности, ті греки все одно би померли, від старости чи від хвороб, а так ми маємо Царгород — другу столицю України.
— А якби було навпаки, якби тоді грецький імператор Василь Василій взяв Київ і вирізав у ньому усіх геть давньоукрів, що би на це сказав?
— Що? Що переможців не судять, Ярино.
Оце, Ваша ексклюзивносте, майже точно відтворена розмова наших голуб'ят у тій частині, звичайно, яка тим чи іншим чином має стосунок до державної безпеки. Бо чого, пане генерале, я остерігаюсь? Якщо кожен другий український офіцер заведе собі подібну Ярину і кожна з них навчить його, що Мечипан Великий — військовий злочинець, то яку ми будемо мати армію? Що залишиться від ВНУ?
No6
ГК знову був одягнутий у партикуляр і в такому вигляді разом з ЖС прогулювався Києвом. В університетському парку вони стали свідками акту вандалізму: кілька не зовсім тверезих студентів (не дивно було б, якби це чинили могилянці, але виходить, що університетці такі ж самі) причепилися до пам'ятника Президентови Трипільському 0.0. і виробляли з ним різні кумедні штуки. Хлопці вкладали у руку бронзовій статуї (а Ви ж знаєте, які щирі і красномовні у нашого Президента жести) пляшки з пивом та запалені цигарки, один одягнув пана Трипільського у дірявий капелюх, який цей лайдак купив за одна гривну і двадцять шагів у професійного жебрака, що має постійне робоче місце на розі вулиці Володимирської і бульвару Тараса Шевченка, одна з дівуль-студенток нафарбувала бронзовому панови Президентови губи фіолетовою помадою, а також ці хулігани проробляли з бронзовою статуєю нечемну процедуру, відому у босяцько-молодіжному середовищі під назвою «давати саєчку».
Наші підопічні ГК і ЖС не тільки не вжили якихось заходів (ну хоча 6 викликати офіцерів поліції) щодо припинення цієї наруги, а цілком спокійно за усім цим спостерігали і навіть сміялись, а ЖС ще й до того фотографувала пам'ятник у найгіршому його вигляді. Я не здивуюсь, якщо до Дня народження нашого Президента цей знимок з'явиться в паскудних опозиційних газетах.
Мені не дивно з ЖС — відомо, як ці кагебісти люблять нашого Президента, але — ГК! У мене, Ваша ексклюзивносте, просто бракує слів.
Сподіваюся, що своєю скромною роботою позаштатного (поки що? Бо я все-таки маю надію стати врешті-решт одним із шеренгових бійців невидимого фронту під Вашою залізною рукою) спостерігача я приніс хай невелику, але посутню користь священній справі захисту безпеки нашої рідної Держави.
З повагою і надією Патріот
(дані і координати в конверті).